Правила безпеки при роботі з дезінфікуючими засобами
Дезінфікуючі засоби, що застосовуються на виробництві, при контакті з шкірою, дихальними органами та слизовими оболонками можуть викликати опіки і отруєння. Тому працівники повинні знати принципи безпечного використання цих коштів. Скористайтеся статтею, щоб організувати лекцію по безпечній роботі з дезінфектанти для ваших колег
Щоб усунути забруднення приміщень, обладнання, інструментів, матеріалів і інших речовин, що шкідливо діють на людину, використовують для очищення, знешкодження, дезінфекційні, антисептичні, дерматологічні і нейтралізуючі засоби.
Класифікація дезенфикционных заходів
Дезінфекційні заходи поділяються на профілактичні, поточні та заключні.
Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться у жилих, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в інших можливих місцях розмноження переносників збудників інфекційних хвороб. Їх періодичність - не рідше двох разів на рік: навесні та восени.
Поточні дезінфекційні заходи систематично проводяться у закладах охорони здоров'я, на об'єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства побутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а також у жилих приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації.
Заключні - це дезінфекційні заходи, які проводять в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції (ст. 33 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-II, далі - Закон № 1645).
Профілактичні та заключні дезінфекційні заходи проводяться «органи державної санітарно-епідеміологічної служби, а також суб'єкти підприємницької діяльності на підставі відповідних договорів» (ст. 33 Закону № 1645). Профілактичні та поточні дезінфекційні заходи проводяться за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та за кошти фізичних осіб (ст. 8 Закону № 1645).
Хімічні речовини, біологічні чинники та засоби медичного призначення, що застосовуються для проведення дезінфекційних заходів, підлягають гігієнічній регламентації та реєстрації згідно з Порядком державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 № 908).
В Україні дозволено застосовувати дезінфікуючі засоби, внесені до Державного реєстру дезінфекційних засобів.
Роботи із застосуванням шкідливих небезпечних речовин 1, 2 і 3 класу небезпеки передбачені Переліком видів робіт підвищеної небезпеки, на які необхідно отримувати дозвіл від Держпраці (п. 3 дод. 2 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин , механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107). Сучасні дезінфекційні засоби відносяться до 3-4 класів небезпечності.
Роботи по дезактивації, дезінсекції, дератизації та дезінфекції приміщень віднесені до робіт з підвищеною небезпекою (п. 37 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15).
Проведення дезінфекційних заходів
Дезінфекційні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація) - заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників - комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація) (Ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III) Якщо під час поточного прибирання виробничих приміщень у вас використовують дезінфікуючі засоби, що мають позитивний санітарно-гігієнічний висновок і їх концентрація у виробничому середовищі не перевищує допустимих гігієнічних нормативів, така робота не відноситься до робіт з підвищеною небезпекою.
Допустимі гігієнічні нормативи виробничого середовища визначені в додатку 1 до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 № 248.
Заборонено допускати до приготування дезінфікуючих розчинів вагітних жінок і годуючих жінок.
Найпоширенішими і найдешевшими дезінфікуючими засобами, які використовують на виробництві, є хлорне вапно і «вапняне молоко».
Хлорне вапно - сухий білий порошок з різким запахом хлору, токсичну дію на організм людини. Порошок хлорного вапна і хлор, що виділяється при розкладанні хлорного вапна, дратують дихальні шляхи й очі, пошкоджують зуби, можуть викликати бронхіальну астму, дратують шкіру (що може призвести до її атрофії). «Вапняне молоко» утворюється при змішуванні гашеного вапна (кальцію гідроксиду) з водою (кальцій гідроксид є лугом).
Дезінфекції трубопроводів
Для дезінфекції трубопроводів зовнішніх мереж та споруд господарсько-питного водопостачання застосовують хлоровмісні реагенти: гіпохлорит натрію (хлорноватистокислий натрій), електролітичний гіпохлорит натрію, рідкий хлор, хлорне вапно, гіпохлорит кальцію (нейтральний) та інші, дозволені Державною санітарно-епідеміологічною службою України для дезінфекції та знезараження питної води трубопроводів і споруд у сфері питного водопостачання (п. Д. 2 додатка Д ДСТУ-Н Б Ст. 2.5-68: 2012 «Настанова Будівництво та контролю якості трубопроводів зовнішніх мереж водопостачання та каналізації»). Порядок розрахунку хлорування водопровідного трубопроводу наведено в пункті 5 Д..6 додатка Д ДСТУ-Н Б Ст. 2.5-68: 2012.
Дезінфікуючі засоби можуть бути небезпечними при контакті зі шкірою, очима, дихальними органами та органами травлення (можуть вплинути на людину опіки, отруєння та інші хімічні ушкодження)
Наприклад, для хлорування дозою 40 г / м3 ділянки трубопроводу діаметром 400 мм, довжиною 1000 м з застосуванням хлорного вапна, що містить 18% активного хлору, потрібно 29,2 кг товарної маси хлорного вапна.
Хлорне вапно можна використовувати і для дезінфекції колодязів (дод. 11, 12 з Дсанпін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»).
Кваліфікаційні вимоги до професії «дезінфектор»
Відповідно до розділу 2 «Фахівці» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336
Характеристика робіт. Дезінфікує (знищує або послабляє хвороботворні мікроорганізми чи носіїв зарази, інфекції) і проводить дезодорування одягу, домашнього вжитку, устаткування, машин, сировини, напівфабрикатів, транспортних засобів, територій, виробничих приміщень, будівель, споруд тощо фізичним, хімічним, біологічним і комбінованим методами . Проводить дезінсекцію (знищує і запобігає розмноженню шкідливих комах), дератизацію і дезодорацію (знищує щурів, мишей і польових гризунів-шкідників) отруйними хімічними речовинами вручну. Підносить оброблювані предмети до дезінфекційної камери, завантажує і вивантажує їх. Готує і застосовує отрутохімікати та інші речовини для дезінфекції, дезінсекції і дератизації. Приймає, веде облік, зберігає й видає отрутохімікати і продукти для приготування принад відповідно до вимог і інструкцій. Перевіряє справність засобів захисту: протигазів, спецодягу, інвентарю тощо і підготовляє їх до застосування.
Повинен знати: призначення, види і властивості речовин, застосовуваних для дезінфекції, дезінсекції, дезодорації і дератизації; способи завантаження і вивантаження дезінфекційних камер; заходи особистої і громадської безпеки при проведенні робіт з дезінфекції, дезінсекції і дератизації; ознаки отруєння і правила надання першої допомоги; правила безпеки робіт з отрутохімікатами, правила користування індивідуальними засобами захисту.
Вимоги: середня спеціальна освіта або початкова загальна освіта та професійна підготовка на виробництві, без вимог до стажу роботи.
Дезінфекції приміщень
Санітарними нормами і правилами дозволено використовувати хлорку в якості дезинфікуючого засобу для прибирання приміщень загального користування (туалетів, ванно-душових, умивальних, буфетних).
Умови і порядок приготування хлорного вапна в якості дезинфікуючого засобу визначені, зокрема, у пункті 8.8 розділу VIII «Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання території та приміщень», а також санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів (затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24.03. 2016 № 234).
В сантехнічному вузлі для приготування дезінфекційного розчину може бути спеціальний резервуар, в якому вказують дату приготування розчину. Для миття підлоги використовують 1% -ний розчин хлорного вапна (столова ложка на відро води), для дезінфекції обладнання - 3% -ний (3 столові ложки на відро води). В сантехнічних вузлах підлогу миють і обробляють сантехнічне обладнання 5-10% -ним розчином хлорного вапна. Для роботи з хлорним вапном прибиральника додатково забезпечують засобами індивідуального захисту: респіратором, захисними окулярами.
Для приготування дезінфікуючих розчинів у лікувальних установах використовують 0,5-1% -ний розчини хлораміну та хлорного вапна, 0,5% -ний розчин гіпохлориту кальцію, 3% -ний розчин ниртану, розчин хлордезину (0,5%) і сульфохлорантин ( 0,2%) та композиційні дезінфекційні препарати, що дозволені Міністерством охорони здоров'я України і зазначені в Державному реєстрі дезінфікуючих засобів. Вимоги безпеки під час приготування дезінфікуючих розчинів в установах охорони здоров'я наведено в Додатку.
При обробки аптечного посуду та пробок в аптечних установах посуд з інфекційних відділень знезаражують на місці, в аптеці його перед миттям дезінфікують, а потім промивають проточною водою.
Вдруге використовувати той же дезінфекційний розчин заборонено (п. 2 дод. 2 Інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.05.2006 № 275, далі - Інструкція № 275).
Гумові пробки, що були у використанні, промивають очищеною водою, кип'ятять в очищеній воді двічі по 20 хв. (Кожен раз замінюють воду свіжою) і стерилізують, а ті, що використовували в інфекційних відділеннях, - дезінфекції не підлягають і повторно не використовують (п. 1.6 додатка 3 Інструкції № 275).
Заборонено залишати без нагляду дезінфекційні засоби і передавати їх іншим особам. У приміщенні для приготування таких розчинів стороннім особам перебувати заборонено. Під час приготування дезінфікуючих розчинів слід дотримуватися правил особистої гігієни. Дезінфекції ємностей для рідких відходів.
Для дезінфекції цистерн, що використовуються для перевезення рідких відходів, цистерну промивають всередині і зовні спочатку водою, а потім 5% -ним розчином карболової кислоти (фенол) або 10% -ним розчином «вапняного молока» (п. 10.11, 10.23 Правил охорони праці під час збирання, вивезення та знешкодження побутових відходів; НПАОП 90.00-1.05-00). Для прибирання зливної станції рідких відходів можна використовувати хлорне вапно.
Захист шкіри від дезінфікуючих засобів
На роботах, де є контакт з дезінфектанти (шкідливими речовинами), працівникам видають профілактичні пасти і мазі, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Переліки таких робіт підприємства передбачають у колективному договорі (ст. 165 Кодексу законів про працю від 10.12.1971 № 322-VIII ст. 8 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII).
До засобів захисту шкіри (дерматологічних засобів) віднесені захисні засоби (креми, мазі, гелі), очищувачі шкіри і репаративні кошти (п. 7.9 ДСТУ 7239: 2011 «Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація»).
Захисні засоби застосовують для захисту шкіри від впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Вони запобігають контакт шкіри з шкідливими речовинами (пилом, розчинами лугів і кислот, органічними розчинниками) та їх проникнення до шкіри, утворюючи на її поверхні непросякний захисний шар.
Очищувачі шкіри призначені для видалення з шкіри інтенсивних і стійких виробничих забруднень (масел, фарб, клеїв, пилу тощо).
Репаративні засоби зволожують, пом'якшують шкіру, сприяють її регенерації. Їх застосовують по завершенні роботи. Контроль за забезпеченням працівників мийними та знешкоджувальними засобами покладене на керівника служби охорони праці (ч. 7 п. 3.14 Положення про службу охорони праці; НПАОП 0.00-4.35-04).
Усунути основні небезпечні прояви впливу шкідливих речовин можна через їх нейтралізацію (дезактивацію). Наприклад, у разі ураження шкіри кислотами як засіб нейтралізації використовують розчин соди, для нейтрализування лугів - розчин оцтової або борної кислоти.